3-го лютого минув рік, як нашого Героя -односельчанина - Олександра Грицкевича нестало
Події, які відбулися в Україні з 24 лютого 2022 року, змінили наші життя назавжди. Знов почався цей місяць, який ніколи не закінчувався... Місяць - в якому зупинилося серце нашого мужнього Героя-односельчанина - Олександра Грицкевича.
3-го лютого минув рік, як нашого Героя нестало. Ціною свого життя, він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за цілісність і незалежність України. На віки-вічні його ім'я буде вписане в історію нашої громади та України, як воїна – Героя.
Найвищою нагородою тих, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – пам'ять. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне, захищаючи рідну землю.
Вічна слава Герою!
Його спустили, світ ридає.
Молились грішні і святі.
І вітер рушника гойдає
На дерев’яному хресті.
І квіти в’януть, квіти всюди –
В букетах, кошиках – живі.
Заплакані стояли люди.
Горіла свічка «в голові».
Його спустили, час спинився.
Завмерла ця прощальна мить.
Він вже з небес на нас дивився.
Сльоза, куди не глянь, бринить –
На серці жінки і родини,
На цій вербі біля хреста.
Він родом звідси, з України.
І плачуть села і міста.
Народ у смутку, пташка в тузі.
Біля могили всі свої.
Тут жінка, родичі і друзі,
Тут побратими й солов’ї.
І стільки болю, сліз і люті.
І стільки втоми від війни.
Ідуть герої незабуті,
Вітчизни рідної сини.
Земля народжує героїв.
Земля до себе й забере,
До сірої, і до липкої,
У лоно темне і сире.
Та не помре герой, не може.
Він буде в пам’яті в нас жить.
І з неба, де хороми божі,
Він буде землю боронить.
